Норберт Вінер — батько кібернетики

Кібернетика — фундаментальна царина для вивчення технічних, економічних, соціальних систем тощо. Вона охоплює знання про різноманітні комунікації й автоматичні системи управління. В однаковій мірі це відноситься як до машин, так і до живих істот. Сама ж наука відіграла (і продовжує відігравати) неабияку роль у розвитку штучного інтелекту, комп’ютерного зору, робототехніки, нейронауки.

«Батьком кібернетики» вважається Норберт Вінер (Norbert Wiener). Насправді це — надзвичайна і дивовижна людина. Й до сьогодні він був і залишається одним із найбільш ексцентричних математиків. А серед останніх, як відомо, чимало диваків, що прославилися своїми витівками і вчинками.

Дитина — вундеркінд

Вінер народився 26 листопада 1894 року в американській сім’ї єврейського походження. Його батьками були Лео Вінер та Берта Кан.

Лео народився у місті Білосток (Białystok, зараз — Польща), навчався у Мінську, Варшаві, Берліні. Емігрував до США, де працював професором слов’янських мов та історії в Гарвардському університеті. Батьки Берти Кан походили з Німеччини.

Перелічене призвело до того, що у домі Вінерів було нормою розмовляти різними мовами. Тому вся сім’я вільно спілкувалась англійською, німецькою, російською, французькою та італійською мовами. Не став виключенням і маленький Норберт, який за своє подальше життя опанував тридцятьма чотирма мовами.

Перші прояви геніальності

Якось — коли вінерівському первістку виповнилось усього півтора рочки — його взяла на пляж няня. Щоб чимось заповнити час, вона почала малювати букви алфавіту на піску. Коли вони повернулись додому, Норберт уже знав весь алфавіт.

Коли Норберту було три роки, мати перестала йому читати казки, бо він їх уже читав сам. У 4 роки йому дозволяли брати книжки в домашній бібліотеці.

Визнавши таланти Норберта, Лео вирішив виховувати і навчати його вдома. Хлопчина зростав на грецькій і латинській класиці та працях Чарльза Дарвіна. Саме по дарвінізму Норберт написав свій перший науковий трактат. На той час йому виповнилось… 7 років!

Становлення юного генія

Коли Норберту було 11 років, сталося дві речі:

  • по-перше, його зарахували до Массачусетського університету Тафтса;
  • по-друге, газета New York World опублікувала історію «Найвидатніший хлопчик у світі», де описувалися чудові таланти Норберта.

Не враховуючи природних здібностей Норберта, Лео використав цю та подальші статті, опубліковані у «Бостон Івенін Рекорд» (Boston Evening Record), «Американському журналі педіатрії» (American Journal of Pediatrics) та «Американському журналі» (American Magazine) задля популяризації власних методів навчання. Як з’ясувалося, це мало відчутний вплив на Норберта. Про ті часи Норберт пізніше написав: «Це робило мене дуже невпевненим щодо моїх власних здібностей, ніби батько мені постійно докоряв».

«It rendered me more diffident as to my own ability that I would have otherwise been even under my father’s scolding.»

Здобуття вищої освіти

У 1909 році Норберт Вінер, якому було 14 років, закінчив Тафтс (Tufts) і продовжував вивчати зоологію в Гарвардському університеті. Однак його сильна короткозорість заважала йому здійснювати спостереження під час лабораторних робіт. Тому поступово фокус уваги майбутнього кібернетика зміщувався у бік математичної логіки.

У 1913 році, коли йому було 18 років, Вінер здобув ступінь доктора філософії. А до кола тогочасних математичних філософів зі світовими іменами у Трініті-коледжі при Кембриджському університеті його прийняли, коли він був ще аспірантом.

 

Серед його наставників був Бертран Рассел (Bertrand Russell), який разом з Альфредом Нортом Уайтхедом (Alfred North Whitehead) щойно закінчив величезну роботу «Principia Mathematica». Рассел запропонував Вінеру прочитати чотири статті, опубліковані Альбертом Ейнштейном під час «диво-року» (1905 року). Вінер вивчав роботу Ейнштейна про броунівський рух, уявляючи п’яницю. Той, за уявою молодого вченого, чіпляючись за ліхтарний стовп та хитаючись, ніби намагався рухатися довкола стовпа. Завдяки подібному «моделюванню» Норберт зміг визначити ймовірність будь-якого набору траєкторій, що їх може утворити п’яниця. Сьогодні ця задача відома під назвою «процес Вінера».

Після завершення навчання у Кембриджі Вінер подався до Німеччини — в університет Геттінгена. Тут він почав навчатися у математичного світила того часу — Девіда Гілберта (David Hilbert). Однак початок Першої світової війни нагнав Вінера назад додому.

Після війни Вінер став викладачем Массачусетського технологічного інституту (Massachusetts Institute of Technology, MIT). Цю посаду він не полишив до кінця своєї науково-педагогічної діяльності. Саме там дивацтва ученого ставали легендами.

Розсіяний професор

Сьогодні відомо багато цікавих історій про Вінера. Одна з них — про те, як він зайшов до не своєї аудиторії і прочитав там фантастичну лекцію.

Вінер також був відомий тим, що міг писати на дошці рівняння одночасно двома руками.

А ще Вінер мав звичку ходити залами MIT, не відриваючись від книжки. Орієнтиром під час руху слугували стіни. Він переміщався, торкаючись пальцем стіни. Одного разу, коли двері однієї з аудиторій залишились відчиненими, Вінер пройшов по її периметру. Торкаючись стіни і проводячи по ній пальцем, він обійшов усе приміщення. Відірвати його від книжки не змогли навіть лекція, яка проходила у той час в аудиторії, та бурхлива реакція на «розсіяного професора» спудеїв.

Одного разу Вінер відвідав конференцію і припаркував свою машину серед великої кількості інших. Коли заходи закінчилися, Вінер не тільки забув, де припаркувався, але й те, як виглядає його авто. Тоді він зачекав, поки всі залишать парковку, і сів у єдину машину, що лишилася, та й поїхав собі.

Іншого разу випускник MIT побачив авто із спущеною шиною, що стояло на узбіччі в Нью-Гемпширі. Він зупинився, впізнав Норберта Вінера та, представившись випускником Массачусетського технологічного інституту, запропонував допомогу. Вінер запитав, чи відвідував той його заняття. Чоловік відповів, що навіть складав Вінеру іспит. Професор дозволив йому допомогти, лише отримавши стверджувальне «так!» на запитання: «І як, склали?».

Друга світова війна

Коли вибухнула Друга світова війна, Вінер разом із співробітником Джуліаном Бігелоу (Julian Bigelow) з головою поринули у військові дії. Вони почали аналізувати протиповітряну зенітну оборону. Зайнятися цими дослідженнями спонукало те, що у 1940 році за статистикою лише один із випущених 2500 зенітних снарядів насправді влучав у ціль.

Вінер і Бігелоу розглядали систему «спостерігач-пістолет-літак-пілот» як єдину інтегровану імовірнісну систему. За результатами досліджень Вінер винайшов математичний фільтр, життєво важливий для обробки сигналів. На його основі у 1949 році було опубліковано відому працю э «Екстраполяція, інтерполяція та згладжування стаціонарних часових рядів» (Extrapolation, Interpolation, and Smoothing of Stationary Time Series).

А роком раніше — у 1948 р.Вінер опублікував фундаментальну роботу «Кібернетика: або управління та спілкування у тваринному світі і машинах» (Cybernetics: Or Control and Communication in the Animal and the Machine).

У березні 1964 року Вінер несподівано помер під час читання лекції в Королівській академії наук Швеції. Коли звістка про його смерть дійшла до Массачусетського технологічного інституту, на знак жалоби усі його прапори було приспущено. Співробітники інституту зібралися, щоб поділитися спогадами про ексцентричного професора, який понад 45 років бродив коридорами MIT.

Завдяки працям Норберта Вінера виникла і сьогодні успішно розвивається економічна кібернетика. У Хмельницькому національному університеті фахівців за однойменною освітньо-професійною програмою готує кафедра автоматизованих систем і моделювання в економіці. Ми радо відповімо на усі ваші питання, звертайтеся! 

У статті використано матеріали електронного ресурсу https://interestingengineering.com/the-father-of-cybernetics-norbert-wiener

Ліцензія Creative Commons
Матеріал ліцензовано на умовах Ліцензії Creative Commons. Зазначення Авторства – 4.0 Міжнародна.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *