Щодо визнання прав машин

Сьогодні навіть не всі кібернетики знають про те, що найбільша у світі спеціалізована на електронній комерції компанія Amazon запровадила цікаву опцію. Згідно з нею Alexa (це — хмарна голосова служба «Амазону») активується лише після звернення до неї з обов’язковим і ввічливим «будь ласка». Без останніх слів активація амазонівського «помічника» не відбуватиметься.

Це свідчить про те, що люди починають наділяти інтелектуальні машини рисами, притаманними лише їм самим, і фактично є першим кроком до визнання прав машин…

Чи можуть кібернетичні системи претендувати на отримання якихось прав

Електронні машини стають частиною нашого повсякденного життя. Однаковою мірою це стосується:

  • складних економічних чи технічних систем;
  • освіти і суспільного розвитку;
  • медицини і інновацій, застосовуваних всередині людського організму;
  • «зовнішніх» технологій тощо.

У той же час всюди спостерігається стирання межі між тим, що означає «бути людиною» і «бути машиною». А оскільки машини стають дедалі більш розумними, можливо, наближається і час, коли перед людством постане питання визнання прав прав роботів. При чому, як заради них, так і заради самих людей.

Коли заходить розмова про «права», зазвичай мають на увазі реалізацію власних претензій чи очікувань того, що щось має відбутися певним (і теж очікуваним) чином. У цьому сенсі, як на нашу думку, таким саме важливим — як і права! — мають бути основи, на яких вони ґрунтуються.

Кілька слів про права людей і тварин

Більша частина згаданих «підвалин» формалізована у вигляді меж, чітко окреслених законами. Є й такі, що мають «нечіткі» рамки. Наприклад, ті, що стосуються норм моралі. Але і «моральні» аспекти набувають статусу «законних», коли мова стосується права людей на свободу, рівність і повагу власної гідності. Підкреслимо «права людей»!

Тож можна констатувати, що власне «права» ґрунтуються на людських принципах. Певною мірою це розповсюджується і на тварин. Ми визнаємо, що катувати або морити голодом чотириногих чи пернатих є і неетичним, і неправильним. На знак підтвердження цієї думки ми створюємо закони, що захищають «права» тварин.

Оскільки інтелектуальні машини все більше (прямо і опосередковано) втручаються у наше життя, змінюють його та заставляють рахуватися з їхнім існування, логічним буде зробити наступне припущення. Цілком імовірно, що найближчим часом постане питання щодо визнання… прав машин і штучного інтелекту!

Дехто вправі заперечити, що тварини відрізняються від машин. Вони мають мозок, здатні відчувати біль, проявляти радість й інші емоції, набувати певного свідомого досвіду.

Білль про права людини

У першій статті Білля про права людини (Загальної декларації прав людини 1948 р.) говориться, що всі люди «наділені розумом і совістю і повинні діяти один до одного в дусі братерства».

All human beings are born free and equal in dignity and rights. They are endowed with reason and conscience and should act towards one another in a spirit of brotherhood.

Проте, з точки зору людяності, свідомість і права людини є не єдиною основою власне прав. До прикладу, у Новій Зеландії та в Еквадорі права отримали річки. Це сталось тому, що жителі цих країн вважали саме їхнє існування надзвичайно важливим. Це значить, що права можуть виникати не тільки тоді, коли справа стосується свідомості. Тобто вони можуть поширюватися і на інші випадки. Тому навряд чи існують якісь виключно правильні тип або форма прав. Інакше кажучи, права людини — не єдині права.

Оскільки машини стають ще більш складнішими та розумними, викидати або знищувати їх вже стає аморальним. Багато хто з нас не тільки кібернетики — вважають таке неетичним і неправильним. Тому тут стає доцільним на порядок денний поставити питання щодо їхньої моральної та фізичної цілісності. Так само, як і річки, кібернетичні системи мали б набути певних прав через значення, яке вони мають для людства.

Річка Вангануї в Новій Зеландії отримала ті самі права, що і люди. Дуейн Вілкінс , CC BY-SA

Міркування на користь надання прав електронним машинам

Уявімо собі наступну — до речі, цілком імовірну! — ситуацію. Існує складна і формально незалежна електронна машина, яка надає людині медичну допомогу. Нехай таку допомогу вона протягом тривалого часу надавала людям. Під час маніпуляцій машина нагадувала людину, виявляла інтелект і застосовувала природну мову.

З часом між машиною та пацієнтами налагодились тісні «стосунки». Але так тривати весь час не може. Техніка і технології розвиваються, на зміну старій «медичній» машині розроблено нову. А компанія-розробник вирішує, що настав час її вимкнути та викинути (утилізувати). Тоді здається етично неправильним було б просто відмовитися від цієї інтелектуальної машини, яка зберегла життя і налагодила стосунки з багатьма пацієнтами, навіть підозрюючи про існування (і, звичайно, не дотримуючись їхнього права на цілісність та ін.).

Це може видатися абсурдом, але на секунду уявімо, що саме ми створили глибокі та змістовні стосунки з кібернетичною системою. Хіба б ми не шукали спосіб відмовитися від вимкнення заради збереження цих стосунків? Чи не заради власної людяності ми повинні визнати права наділених «розумом» машин?

Демонстрація майбутнього людиноподібних роботів. EPA / Jesus Diges

Кілька слів і про секс-ботів

У цьому сенсі вельми показовим прикладом є секс-боти. Закон Великобританії про сексуальні злочини розроблювався задля захисту сексуальної незалежності жертви. Але він також існує і для для того, щоб люди поважали сексуальну незалежність інших, їхнє право контролювати своє власне тіло та власну сексуальну активність так само, як й інші цінності.

Разом із тим, визначення згоди у розділі 74 Закону про сексуальні правопорушення 2003 року у Великобританії конкретно стосується «осіб», а не машин. Тож зараз людина може робити з сексуальним роботом все, що заманеться, включаючи «тортури». А в останньому вже ховається щось тривожне. І зовсім не тому, що ми віримо, ніби секс-боти мають свідомість. Можливо, навпаки — тому, що, дозволяючи людям катувати роботів, закон перестає гарантувати, що вони й надалі поважатимуть цінності особистої та сексуальної незалежності. А це ми вважаємо дуже важливим.

Наведені приклади наочно показують, що існування дискусії щодо прав інтелектуальних машин цілком актуальна та зумовлена об’єктивною реальністю. В результаті, оскільки ми вступаємо в епоху, коли ці приклади більше не будуть гіпотетичними, і законодавство не відставатиме від життєвих реалій.

Справа поваги

Таким чином, ми вже відносимо складні машини і кібернетичні системи до царини, в якій раніше неподільно панували лише люди і тварини. Ми вважаємо, що діти повинні бути людяними і ввічливими по відношенню до Алекси. Адже якщо це буде не так, то зможе зашкодити нашим власним уявленням про повагу та гідність.

Ми поступово усвідомлюємо, що те, як ми спілкуємося з наділеними інтелектом машинами та як поважаємо їх, впливатиме на те, як ми спілкуватимемось із іншими людьми та як їх поважатимемо. І якщо ми не поширимо визнання прав на штучний інтелект і на інтелектуальні машини, то це — напевне! — вплине на те, якими людьми будемо ми самі. Вже зараз очевидним стає те, що з розвитком людства повинні змінюватися і його бачення прав свого власного оточення.

При написанні статті використано матеріал і ілюстрації інтернет-ресурсу ‘Please Alexa’: are we beginning to recognise the rights of intelligent machines? Можливо, після знайомства із нею, вас зацікавить ще й наша стаття «Всесвітній день комп’ютера». Рекомендуємо ознайомитися!

Ліцензія Creative Commons
Статтю ліцензовано на умовах Ліцензії Creative Commons (із зазначення авторства) 4.0 Міжнародна.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *